УТОГ

У цей день, 15 лютого, за народними переказами, зима з весною зустрічаються... І з нагоди такого свята дуже доречним став подарунок від вихованців Київської спецшколи-інтернату N 9. У затишній залі Культурного центру УТОГ вони показали виставу "Бобик в гостях у Барбоса" за мотивами казки М. Носова.
Керівником шкільного гуртка, що здійснив цю цікаву постановку, є В.В. Стьопкін - перший серед нечуючих заслужений артист України, який працює зараз учителем у спецшколі-інтернаті N 9. Незважаючи на велику завантаженість по роботі і активну громадську діяльність, Василь Васильович завжди знаходить час, щоб передати учням ази акторської майстерності. Школярі з задоволенням відвідують драматичний гурток, бо їм легко спілкуватись і розуміти керівника, який володіє жестовою мовою. Учні намагаються точно виконувати його вказівки і завдяки цьому успішно впорались з поставленим завданням. У головних ролях грали старшокласники: Юрій Капустенко (Барбос), Віталій Капустенко (Бобик), Ірина Масляна (Васько), Ілля Мальченко (Дід).
На початку вистави глядачів зустрів Олександр Олійник, який виконував роль автора. Він розповів, що в школі існує така традиція - на кожне новорічне свято учні старших класів готують виставу, яка пов'язана з символом наступаючого року. Наприклад, якщо це буде рік Дракона, то беруть казку "Спляча красуня", якщо рік Коня, то "Конёк - горбунок", а у рік Собаки - "Бобик в гостях у Барбоса".
При складанні сценарію було враховано рівень інтелектуального розвитку глядачів та артистів, що робило постановку доступною і зрозумілою для учнів-глядачів.
Як зазначив В.В. Стьопкін, при підготовці вистави важливу роль грає атмосфера творчості. Завдяки участі у спільній справі діти розуміють, що успіх залежить від наполегливості і відповідальності кожного. Для участі в інсценівках дитині зовсім не потрібно мати акторські здібності, а достатньо розуміти зміст, мотиви поведінки і характер персонажу.
До речі, до участі у виставі були залучені не тільки ті, хто мав яскраве акторське обдарування, а й інші діти, які активно допомагали у створенні спектаклю. Наприклад, ретельно виконував обов'язки Годинника Сергій Коваленко.
Спільна робота в гуртку сприяє зародженню дружніх стосунків, створенню єдиного загальношкільного колективу. Участь у постановках шкільного театру допомагає у розвитку творчих здібностей учнів, навчає культурі жестової мови. Працюючи над етюдами, школярі на практиці знайомляться зі сценічними діями, деякими правилами поведінки на сцені, вчаться бути уважними до своїх партнерів.
Слід зазначити, що робота з нечуючими дітьми над театральними постановками має ряд специфічних особливостей, обумовлених дефектом слуху у глядачів і акторів. Важливу роль має вживання жестової мови, яка в доступній формі доносить до глядачів сказане на сцені. Крім того, доводиться скорочувати словниковий матеріал: по-перше, тому, що важко перекласти на жестову мову весь текст, по-друге, нечуючий глядач швидко втомлюється при сприйманні великого обсягу тексту. Але при скороченні текстового матеріалу слід уважно стежити, щоб не порушити творчий задум автора.
Відвідування театру - велика подія в житті дітей з вадами слуху.  Якщо мова йде про звичайний театр, то похід до нього вимагає певної підготовки. Перш за все, необхідно підготувати учнів до сприймання сценічної дії, ознайомити з деякими особливостями театрального видовища. Причиною складності осмислення вистави є те, що вся дія складається з діалогів персонажів, а сама словесна мова сприймається учнями, які мають певні вади слуху, з великими труднощами.
Зовсім інакше відбувається все, якщо діалоги і монологи ведуться жестовою мовою. Завдяки повному порозумінню між акторами і глядачами створюються оптимальні умови для співтворчості юних глядачів, для пробудження їх до творчості, особливо, якщо це виступає в найбільш привабливій для них формі - грі.
Прагнення учнів до сценічного мистецтва показали дані анкетування, яке було проведене автором статті серед учнів спецшколи. На запитання: "Який гурток найбільш подобається? Чому?", кожен четвертий з опитуваних відповів, що віддає перевагу драматичному гуртку.
Це прагнення до виступів на сцені необхідно використовувати повною мірою для формування особистості нечуючого школяра. Адже, завдяки участі в постановках, у юних артистів розвивається художнє бачення, творча уява, виразність міміки обличчя та рухів тіла. Необхідність працювати з текстами літературних творів підвищує інтерес школярів до літератури, поглиблює розуміння написаного, виробляє естетичний смак. Важливо й те, що драматизація й інсценівка впливають на розумовий розвиток дітей з вадами слуху, розвивають їх усну мову, підвищують інтерес до навколишньої дійсності.

Н. ЗБОРОВСЬКА,
вчитель Київської спецшколи-інтернату  N 18.